Досвід роботи

Мій життєвий орієнтир:

Мало  мати хороший розум, 
головне -добре його застосовувати.

Р.Декарт

Зі зміною потреб суспільства, змінюються мета та завдання навчання і виховання учнів у сучасній школі. Інформатизація та комп’ютеризація вимагає від закладів освіти підготувати випускників здатних:

o    гнучко адаптуватися у мінливих життєвих ситуаціях, самостійно здобуваючи необхідні знання, уміло застосовуючи їх на практиці;

o    самостійно критично мислити, уміти бачити проблеми, що виникають у реальній дійсності і шукати шляхи їх раціонального вирішення;

o    бути комунікабельними, толерантними, уміти працювати спільно у різних соціальних групах;

o    самостійно працювати над розвитком власного інтелекту, культурного рівня;

o    грамотно працювати з інформацією.

Слід зазначити, що гра як предмет дослідження виявилась надто серйозною і складною проблемою для наукової думки. Теорію гри розробляли багато учених і психологів, зокрема К. Бюлер, К. Гросс, Г. Спенсер, З. Фрейд і Ф. Шиллер. Сухомлинський В. О. стверджував, що без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку учнів. А. С. Макаренко, вважав, щодитина проявляє себе у ній такою, якою вона буде і у майбутній трудовій діяльності. За його словами, гра повинна бути тісно пов’язана з усіма іншими засобами виховання і проникати у все життя колективу. Багато уваги приділено грі і у сучасній методиці.

Мета. Узагальнення та систематизація науково-методичного, педагогічного та психологічного досвіду навчання й розвитку творчого потенціалу особистості, здатної до самореалізації у сучасному суспільстві, шляхом використання ігрових методів навчання, електронних та інформаційних засобів, мультимедійних ресурсів, схем і таблиць, опорних конспектів, різнорівневих тестових і практичних завдань у контексті розвитку математичних компетенцій учнів.

Що необхідно для досягнення поставленої мети? Насамперед – можливість залучення кожного учня в активний пізнавальний процес, за якого учні не лише одержують певну суму знань, а й мають чітке уявлення де, яким чином і з якою метою ці знання можуть бути застосовані на практиці.

Технологія досвіду. Реалізується шляхом поєднання різноманітних інтерактивних форм роботи (індивідуальних, групових, фронтальних) і дидактичних ігор.

Тема мого досвіду роботи – «Формування позитивної мотивації навчальної діяльності учнів шляхом впровадження ігрових методів навчання на уроках математики та інформатики»

Інтелектуальний та розумовий розвиток дитини, що охоплює розвиток здібностей, чуттєвого пізнання і розвиток мислення здійснюється, безперечно, під час цілеспрямованого навчання, у процесі праці і гри, під час розв’язання життєвих ситуацій, а також шляхом спілкування з дорослими і однолітками.

Розумове виховання спрямоване на розвиток інтелектуальної культури особистості, культури мислення, раціональної організації навчальної праці, здатності самостійно оволодівати знаннями і використовувати отримані вміння та навики у процесі вирішення життєвих ситуацій.

Чільне місце у технології розвитку інтелектуальних і творчих здібностей учнів посідають уроки математики та інформатики. Свою роботу з учнями я спрямовую на:

по-перше, підвищення мотивації до вивчення предмета й рівня математичних знань, навичок і культури за допомогою створення позитивної атмосфери уроку шляхом використання ігрових методів та прийомів навчання;

по-друге, розвиток самостійності у оволодінні масивом знань. Моє завдання не доносити або "втлумачувати" істину, а вчити її знаходити. Процес навчання є своєрідним процесом самостійного «відкриття» учнем уже відомих у математиці знань.

Я впевнена у тому, що сьогодення потребує від людини не тільки певного обсягу знань, умінь і навичок, а, що важливіше, уміння самостійно здобувати їх і використовувати на практиці, уміння співпрацювати, спілкуватися, адаптуватися до нових обставин, знаходити оптимальні шляхи вирішення життєвих викликів. Таким чином, основною метою стає максимальний розвиток компетентності особистості щодо саморегуляції, самоосвіти та самовдосконалення й виховання відчуття постійної потреби до саморозвитку.

Використанням лише традиційних форм та методів організації навчальної діяльності неможливо досягти високого рівня засвоєння навчального матеріалу. Тому для актуалізації опорних знань, перевірки засвоєння матеріалу, умінь та навичок учнів, а також для заохочення учнів до активного вивчення нового матеріалу я використовую такі ігові прийоми інтерактивного навчання як «ти – мені, я – тобі», «навчаючи – вчуся», «математичне доміно», «мозковий штурм», «броунівський рух», «акваріум», «мікрофон», а також ребуси і кросворди. Ці форми роботи можуть бути індивідуальними, груповими або фронтальними.

Особливе місце на уроці займають вправи, націлені на розвиток розумової діяльності за допомогою математичних завдань. Я використовую такі прийоми як: знайди помилку, продовж речення, вставити пропущені частини числових виразів або математичних ознечень, виявлення спільних понять, виключення зайвого, асоціації, аналіз кількісних відносин, пошук аналогів, формування означень, вираження думок іншим способом. Часто на уроці використовую комп’ютерне тестування, мультимедіа презентації.

Позакласну роботу проводжу у напрямку залучення батьків до освітної роботи з учнями і спрямовую на розвиток інтелектуальних і творчих здібностей дітей та зацікавленості батьків освітнім процесом.

Перший напрямок позакласної роботи підготовка дітей до олімпіад з математики. Систематично проводжу індивідуальні заняття з обдарованими дітьми. Ці діти постійно представляють нашу школу на районних олімпіадах з математики та міжнародному конкурсі «Кенгуру».

Другий напрямок позакласної діяльності – це проведення різноманітних конкурсів, нетрадиційних уроків, змагань з математики. Тому значна роль щодо активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів відводиться дидактичним іграм – сучасному і визнаному методу навчання й виховання, що здійснює навчальну, розвиваючу і виховну функції, які в органічній єдності позитивно впливають на розвиток особистості учня. Це такі улюблені ігри учнів, як: «КВК», «Поле чудес», «Перший мільйон», «Що? Де? Коли?» тощо.

Гра нерозривно пов’язана з діяльністю і світосприйняттям дитини, вона сприяє виробленню життєвих компетентностей. У процесі гри в учнів розвивається звичка зосереджуватися, мислити самостійно, розвивається увага, прагнення до знань. Я не раз спостерігала, що захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, пізнають і запам’ятовують нове, орієнтуються у незвичайних ситуаціях, набираються досвіду, розвивають фантазію. Навіть пасивні діти включаються у гру з великим бажанням, докладаючи зусиль. Особливо захоплюють дітей ігри розроблені за зразком телевізійних передач. Серед активних методів навчання які я впроваджую у навчально-виховний процес, провідну роль відіграють навчальні ігри, які дають змогу учням формувати знання шляхом інтенсивної самостійної пізнавальної діяльності й, разом з тим, сприяють розвитку індивідуальних творчих здібностей.

Навчальні ігри, на відміну від розважальних, мають певні істотні ознаки і свою стійку структуру, до якої входять такі (елементи) компоненти:

o    ігрова задумка;

o    правила гри;

o    безпосередньо ігрові дії;

o    дидактичні завдання;

o    обладнання гри;

o    результати гри.

Навчальна гра дозволяє досягти бажаних цілей:

o    дидактичних (розширення кругозору, формування і застосування нових знань, умінь і навичок);

o    розвиваючих (розвиток пам’яті, мови, уваги, розумових процесів – аналізу, синтезу, співставлення, творчих здібностей);

o    виховних (виховання самостійності, колективізму, відповідальності, волі, навичок співробітництва).

Будь-яка навчальна гра включає три основних етапи:

o    підготовчий;

o    проведення гри;

o    узагальнення та аналіз результатів.

Під час підготовчого етапу я формулюю мету гри, добираю навчальний зміст, розробляю її план та сценарій, готую обладнання, проводжу розподіл ролей, консультації тощо.

Слід зазначити, що останнім етапом категорично не можна нехтувати, бо тоді гра із навчального засобу перетвориться у самоціль. На цьому етапі слід допомогти гравцям систематизувати результати гри (чого навчилися), оцінити процес пізнавальної діяльності. 

Педагогіка стверджує, що гра супроводжує людину протягом усього життя, протягом усього існування людства, адже, в якійсь мірі, усе наше життя це гра. Навіть стаючи дорослими, опиняючись у певних життєвих ситуаціях, ми приміряємо на себе ту чи іншу роль, а для дитини гра – це основний вид діяльності, це засіб взаємодії з навколишнім світом, засіб його пізнання. Недаремно гру називають королевою дитинства. Тому, звичайно, потенціал гри повинен бути використаний і у навчальному процесі. Адже за вмілого використання гра може стати незамінним помічником педагога. З іншого боку, гра, як педагогічний засіб, має широкі можливості, що активізує розумові процеси, підвищує інтерес до знання, тренує пам’ять, вміння міркувати логічно тощо. Захопившись грою, діти навіть не помічають, що навчаються.

Навчальна гра може тривати від декількох хвилин до цілого уроку й використовуватись на різних його етапах, а також у позакласній роботі. Тому, враховуючи вікові особливості учнів, використовую на своїх уроках різноманітні інтелектуальні ігри, наповнюючи їх своїм навчальним змістом.

Зрозуміло, що підготовка до уроку-гри потребує значно більше часу, ніж підготовка до традиційного уроку. Але педагогічний результат такого заняття значно кращий. А винагородою за зусилля та затрачений на підготовку час, стануть сяючі очі дітей, міцні знання, прагнення нових відкриттів та позитивний настрій вчителя, учнів і батьків.

Нетрадиційні уроки за формою їх проведення, для себе я поділяю на:

o    уроки у формі змагань і ігор: конкурс, естафета, кросворд, вікторина.

o    ігрові уроки: урок – рольова гра, урок – ділова гра, урок з дидактичною грою.

o    допоміжні уроки: урок тест, урок-консультація.

При розробці уроків я висуваю певну мету та реалізую її у конкретних формах. Наприклад:

o    формування осмисленого відношення до знань: урок – суд над помилкою, урок – захист знань, урок – захист ідей;

o    розвиток творчих здібностей учнів;

o    розширення кругозору: урок – екскурсія в історію винаходів, урок –історичний калейдоскоп ;

o    форування вмінь взаємооцінки, самооцінки при парному опитуванні, роботі у групах, експрес-опитуванні;

o    стимулювання пізнавального інтересу: урок-гра "Що? Де? Коли?", "Найрозумніший", уроки-вікторини, конкурси та інші.

Форма проведення таких уроків є завжди виграшною, оскільки у ній представлені не тільки ігрові моменти, але і оригінальна подача матеріалу. Зайнятість учнів через різні форми роботи дозволяють створити більш широкі контакти між учнями.

Під час таких уроків учні найбільш відкриті, доброзичливі і не тільки для нових знань, але і для особистих контактів. Для мене важливо, щоб такі уроки запам’яталися учням, тому я частіше намагаюся використовувати у своїй роботі нетрадиційні форми і методи. Інновації, які я використовую визначають головне у нетрадиційному уроці, а саме:

o    відмова від шаблона «втлумачення» знань, від рутини у проведенні;

o    максимальне залучення учнів до активної діяльності, співпраці;

o    не розвага, а навчальна мета, цікавість і захоплення як основа емоційного тону уроку;

o    розвиток уміння спілкуватися, висловдювати думки.

Основні правила, які слідують з дидактичних принципів при підготовці уроків, необхідні для керування організацією уроку, грунтуються на логіці процесу навчання, принципах навчання і закономірностях викладання.

Посилання на гру, ігрову діяльність, ігрові форми – це ще й важливий шлях залучення дітей до роботи без перевантаження. Процес гри дає можливість багатогранного розкриття особистості, її здібностей. Вона дуже згуртовує учнів. В учнів виникає бажання та вміння вчитися, здатність мобілізуватися, готовність протягом уроку активно працювати разом з товаришами. Виникає можливість поглянути на себе очима інших учнів, підпорядковувати свої дії інтересам колективу і підтримувати доброзичливе спілкування з однокласниками. У грі розвиваються і формуються моральні якості. Допомагаючи один одному, враховуючи інтереси інших, діти вчаться стримувати свої бажання. Почуття відповідальності загартовує волю і характер, адже гра вимагає підтримки, уміння орієнтуватися і знаходити правильне рішення.

У навчальному процесі ігрова діяльність має форму дидактичної гри, ігрових ситуацій, ігрового прийому, ігрової вправи. Усі ці форми діяльності спрямовані на розв’язання програмних завдань, засвоєння конкретного пізнавального матеріалу. Вони дають можливість «заховати» від учнів на деякий час дидактичне завдання і у такий спосіб полегшити процес здобуття знань.

Рекомендації:

1.       Проведення ігор зі школярами і вміле керівництво ними на уроках потребує від учителя великої майстерності;

2.       Під час використання на уроках ігрового методу навчання доцільно дотримуватись таких вимог:

o    ігрове завдання за змістом має збігатися з навчальним (ігровою є тільки форма його постановки);

o    зміст гри повинен бути посильним для кожної дитини;

o    дидактичний матеріал за способом виготовлення і використання має бути простим;

o    правила гри – прості і чітко сформульовані;

o    гра буде цікавою, якщо у ній беруть участь усі учні;

o    підсумок гри – чіткий і справедливий;

o    роль ігрового матеріалу доцільно знижувати, якщо учні опанували основні способи навчальної діяльності та мають стійкий пізнавальний інтерес.

Я помітила, що використання ігор на уроках стає важливим засобом розвитку інтересу до математики, активізації пізнавальної діяльності, формування самостійності у навчанні. Тому, готуючись до проведення ігор, продумую:

o    які вміння і навички формувати в учнів;

o    які виховні завдання реалізовувати;

o    який матеріал краще використовувати для гри;

o    як за мінімально короткий час ознайомити учнів з правилами гри;

o    час проведення гри;

o    організацію гри;

o    зміну правил гри з метою активізації всіх учнів;

o    підбиття підсумків гри.

На мою думку, гра для дитини – саме життя, з усіма його переживаннями і хвилюваннями. Її призначення – розвивати пізнавальну діяльність учнів. Отже, можна зробити висновок, що гра у навчальному процесі має широкі можливості, її використання обов’язкове і необхідне для активізації пізнавальної діяльності учнів та креативного мислення.